Так, це наш в'язальний клуб!

Ну що ж... буває. Явище міжнародне)))

та навіть підписувати не буду))))

Дивний день - химерні люди

Сьогодні достоту знаменний день - я втрапила до пряжного магазину, де руками чіпати пряжу не можна. Категорично.
- Але як я дізнаюся, що воно не колеться?
- Я і так знаю, що не колеться!
- Але ж у всіх своя уява про "не колеться"...
я навіть розгубилася.
- А вам би ото все поперевертать та й піти? А я потім складай?! Ідіть уже, женшина, все одно нічого не купите, я вже бачу.
- А як ви то визначаєте, по очам? - так, цікавість у мене таки забиває потяг до самозбереження, але що ж робити, коли я така варвара))
- Женшина, ви ж не перша і я не вчорашня - ходите тут, носом крутите, нічого не купляєте, то йдіть вже зразу.
Продавчиня вперла руки вбоки і я, як дружина досвідченого собачника, добре знаю, що то те саме, якби в собаки почала йти з рота слина і показалися ікла... Тож я пішла собі. Понесла свого писка, який крутиться та ніц не купляє до іншого місця)))
Цікаво, такий спосіб продажу дієвий?) хоча.... Може вони там спайс продають, а пряжею вітрину прикривають? В кожному разі - чудовий експірієнс: звичні схеми ламаються неждано і в одну мить.

Знижка на шапку

Взагалі-то я не їжджу зустрічатися з клієнтами заради плетіння шапки. Ну, хоча б тому, що поїздка слякотним містом, у якому мер вирішив, що сніг мають підбирати з вулиць або волонтери, або Хрещені Феї - це не аби-яка радість. Та я зв'яжу ту шапку швидше, аніж доїду через все місто туди, а потім назад. Алгоритм такий: клієнтка  висилає мені на мейл фото вподобаної шапки/снуду/рукавичок, я прошу її зняту дві мірки - окружність голови та довжину від брови до маківки або ширину та довжину долоні, або ще якісь нескладні мірки і за тими мірками працюю.
Цей випадок був не такий: по-перше дівчина у слухавці дуже просила зустрітися особисто...
- Бачте, це у мене такий принцип, мені психологічно важко щось замовляти, якщо я не подивлюся у вічі майстрині.