Хочеться польоту

Ніщо так не принижує людину, як ходіння проторенними шляхами... день у день, день у день... Тоді ми розслабляємося, відключаємо ту плату, що відповідає за думання; перегорає та, що відповідає за інсайти і ось - хомо звичаєкус у всій своїй банальній красі.
Тож потрібно ставити перед собою важкі цілі, потрібно за вуха витягати себе з колії повсякденности і робити те, чого досі не знав.
Десь такими думками переймалася Гречана Вовна, поки народжувала нову ідею. А чи не запустити лінію весняних снудів - легких, мереживних (ну, або не дуже), льняних, веселих? Індивідуальних - під характер майбутньої хазяйки. З власними іменами і життєписом...
Пишеться, звісно, швидше, ніж робиться. Підбір пряжі, моделей, спиць та історій  був нелегким і досі у процесі активного пошуку. Але перші доробки вже є :)

1\4 випробуваного матеріалу

Ніжність... сама у захваті!

на зворотньому боці - ласкаве прохання не прати на спортивному режимі))

Зрозуміло, що у процесі роботи зтикаєшся з безліччю невідповідностей, технічних проблем. Особливо змучив моє майже перфекціонне серце край - як його зробити еластичним і не затягнутим водночас? А якщо проблема посилюється великою еластичністю від ажурного візерунку і помножується на зовсім нееластичну нитку? 

Попри все впоралась і відчуваю себе Ксеною-воїтельницею, не менш :)

Іще раз сердечно запрошую до Інстаграму (grechana_vovna), там я сиплю фото регулярно і активно. 

Oh, my heart!

Хто б міг подумати, що робота зупинитьсч через нестачу схеми. Простоі доброі схеми ажурного серця. Малеееееееньке уточнення: серце має бути догори ногами, в тому сенсі, що в'яжу я зверху донизу і всі чудові відпрацьовані схеми мені не подобаються. Звісно, вони б і вам не сподобалися, якщо б потрібно було замінити одне подвійне зменшення на "три петлі з однієі" при вив'язуванні сердечних кутів. Неестетичненько.
А спочатку здавалося, що це так просто - переверни картинку догори ногами і там, де люди зменшують - збільшуй та навпаки.
Така прикрість під кінець року)))))

Дві гарні новини:

такі сердечні справи)

Зранку Катруська отримала від мами новий коул до шапки, а від пана-Бога - повні пригорщі довгожданного снігу.
   

Нічого нового, просто руки стали під правильним кутом, був вільний вечір і ось жакардова двійка. 

Загалом я дика злидня - все, що роблю сама, нещадно критикую і завжди незадоволена результатом. Але сьогодні - все добре :)  Настрій гарний, рука легка...

Гречана Вовна трошки полежить на лаврах, вип'є солодкої амброзії і піде далі - мучитися, сумніватися, перев'язувати. Давно я не брала до рук гачка, от що...

"Сьогодні день для светрів і какао"

Yu-huh!! Слава відданим охоронцям з Катруськиної школи, які не лінуються обходити "ОЧАГ" (так називається наша школа) периметром та збирати загублені дітьми речі. Тож знову маємо втрачене. А ще у школі є спеціальна шафка для загублених речей, здоровенна така шафа, скажу вам. У ній є все - від шкарпеток до курток. Все розумію, але як можна залишити у школі новенькі кроссовки і не знайти їх у цій шафі?? як?? "любі діти, бідні ваші мамці!" )))

Светр є, де какао?

Нагадаю, що це сумська пряжа, та моя спроба виплести градієнт від сірого до рожевого.
Загалом це найулюбленіша та найносибельніша річ  осені-зими 2015 року.
Наразі думаю, чи не час мені переходити на якийсь інший рівень, бо задля моїх власних дітей такої кількості плетених речей явно забагато). Такі думки давно носяться у повітрі, гальмує тільки формат співпраці: працювати на замовлення це як співати під фонограму... хоча, можливі ж якісь доленосні зустрічі, щоб дует в унісон і політ фантазії? ні?))

Hat with hearts

Як то прийнято казати - із залишків сплетено. За вечірнім фільмом, у субботу. Носитиметься з синім пальто, бо з зеленою курткою воно занадто яскраво. Хоча, інколи здається, що на наших харківських теренах зимою не буває занадто яскраво. Типовий харківський день від листопада до березня - темний, похмурий, з низьким небом. Можливо тому у нас такий високий рівень песимістів і "всепропальщиків"?
На жаль, доня не дала вимочити у воді та відпарити (петлі виглядали би набагато акуратніше) сказала - "ніколи пояснювати, маю надягти саме цю шапку і саме сьогодні!"))
Коли сфотографувала, зрозуміла, що сюди проситься снуд, ну, то може він і з'явиться коли, аби тільки вільний час і натхнення.
ТТХ - пряжа Morbidoso (50 відсотків вовни) спиці Chia Goo 2,5 (найкращий інструмент усіх часів та народів) і фільм про химерні ігри розуму.

дорогою до школи

не вистачає снуду, так?

З новеньким светром

прощання було скорим: він залишився лежати у пакеті десь під парканом школи... Так, мої діти - чемпіони світу по забуванню, загубленню та поясненням, чому саме так сталося)
Навряд чи коли ми зустрінемося знов, але на згадку залишились світлини. На жаль, так собі світлини - зубною щіткою на коліні, та інші навряд чи будуть, а проект був загалом цікавий:

Це все ще ті нескінченні запаси Сумської пряжі, що колись я купувала для в'язання на машинці (так, Гречана Вовна має дуже розумного Brother'а, але, на жаль, не дуже вправну руку... хоча, настане час і я таки зніму пилюку з тієї машинки!). Цього разу я спробувала добитися плавного переходу кольору, градієнт від сірого до рожевого і то таки вдалося! Сподівалась на три сезони носіння, на крайній випадок залишила клубочок, щоб доточити манжети. Плела, як завжди для дітей - зверху донизу, по колу, реглан з  регланними лініями виворотними петлями. Спиці №3.

А на останньому фото видно ще й шорти. Погана була ідея плести їх з кашемірової нитки - кошлатяться. А враховуючи на якому саме непосидючому місті знаходяться ті шорти - кошлатіння катастрофічне :). Зате я знайшла чудову викрійку під будь які шорти! Вона дієва, випробувана на пряжі різної товщини і підходить дорослим та малим дівчатам :)

До цього я декілька разів честно пробувала сплести шорти по колу, але кожного разу дурнувата складка в причинному місті змушувала сміятися і розпускати. Тепер точно знаю, що для гарної посадки шорти мають бути з двох половинок :)

А ще не перестаю дивуватися якості сумської пряжі - не кошлатиться, майже не втрачає кольору, не колеться, не розтягується... Такою вона була 6 років назад. Колежанки кажуть, що та якість канула в минуле

Дивний день - химерні люди

Сьогодні достоту знаменний день - я втрапила до пряжного магазину, де руками чіпати пряжу не можна. Категорично.
- Але як я дізнаюся, що воно не колеться?
- Я і так знаю, що не колеться!
- Але ж у всіх своя уява про "не колеться"...
я навіть розгубилася.
- А вам би ото все поперевертать та й піти? А я потім складай?! Ідіть уже, женшина, все одно нічого не купите, я вже бачу.
- А як ви то визначаєте, по очам? - так, цікавість у мене таки забиває потяг до самозбереження, але що ж робити, коли я така варвара))
- Женшина, ви ж не перша і я не вчорашня - ходите тут, носом крутите, нічого не купляєте, то йдіть вже зразу.
Продавчиня вперла руки вбоки і я, як дружина досвідченого собачника, добре знаю, що то те саме, якби в собаки почала йти з рота слина і показалися ікла... Тож я пішла собі. Понесла свого писка, який крутиться та ніц не купляє до іншого місця)))
Цікаво, такий спосіб продажу дієвий?) хоча.... Може вони там спайс продають, а пряжею вітрину прикривають? В кожному разі - чудовий експірієнс: звичні схеми ламаються неждано і в одну мить.

Хооолоднооооооо... (с) Вакарчук

Холоди врізали за одну ніч! В кімнатах бадьоре повітря, на вулицю взагалі не хочеться виходити, кицька відвоювала собі найтепліше місце ближче до кухні... і тут дуже вчасно пришла пряжа від Надії. Тепер в'яжу теплого светра для мами і рятуюся гарячими напоями. Ух, якби до цих напоїв додати хоч ложечку тої рідини, що  побувала у шарантському перегонному кубі - було б тепліше)) Але Гречана Вовна давно прийняла алкогольний целібат і сурово його дотримується. Тож періодично граю з сином у доганялки - зігріває)
А ви як грієтеся?

дуже тепла пряжа

Жалілась під осінь малесенька жабка...

A long time ago, ще коли Гречана Вовна не дуже сильно розумілась на пряжних закупівлях, а основним критерієм цього процессу було "гарненька!!" та "ні, ще грам 500 докуплю!" дивним шляхом, через Москву з Пітеру, дісталось мені чотири пасми гарненького шовкового прядива від магазину Баби Марти. Короткосекційного, ага. Зелененького... Кольору молодої жабки.
Я його тулила і туди, і сюди, але... з цими короткими секціями маєш бути пильним. Нічого в мене не виходило. І вже коли терпець увірвався, і я вже було навіки забракувала ці останні дві дуже порізані пасми, на очі мені втрапила давня картинка з светром, який в'яжеться саме такими маленькими клаптями - тут трошки, потім з іншої сторони...

backside

front

Щоб трошки приглушити жабячість, додала дві нитки (щось типу "Ірису") бавовни. Вона трошки сідає при пранні і добре тримає форму цього багатокутника.

Літо було дуже насиченим, в'язала я уривками, так що в самому кінці з'ясувалося, що наша красуня підросла і таки не влазить у це диво інженерного задуму... Тож довелося вставити клин по всій довжині - від самого низу попід пахвою аж до манжету. І я вам скажу, що це перша в моєму житті вдала вставка - вона не виглядає сирітською спробою прикрити неминучий епік фейл, а дуже навіть органічно вплелася (у буквальному сенсі) до светру. Єдина прикрість - рукави. Не подобаються вони мені... Можна, звісно сподіватися, що через пару місяців красунечка знову дасть зрісту і ті рукави будуть дуже навіть органічними. Що б там не було - перевязувати не стану: сама конструкція така, що для перевязування треба розпороти, розпустити, потім довязати, зашити... Ні-ні, при такому розкладі це затягнеться на довгі роки ))

моя ясноока)

Спляча Красуня

На честь першого, по-справжньому прохолодного осіннього ранку - сонна дитина на зупинці шкільного автобусу.

рученьки терпнуть, злипаються віченьки...

У новому кардигані. Тому самому Лало, який я клялась не копіювати! обіцянки-цяцянки, ага. По-перше - Катруська сказала - "хочу таке!". Тому по-друге вже не важливо...
Наразі маю тільки одне - в'яжеться дуже швидко и просто - як казочка читається. Все інше - і фірмова мішкуватість, і псевдоградієнт мені чогось не дуже.

позиція друга - драматична

крупним планом

п.с. Цим постом я вітаюся з шановними колежанками та іншими маніячками гострих спиць унд гачків і сподіваюся на довгі бесіди холодними зимніми вечорами )

В'язати у дорозі...

Як тільки потепліло, ми стали багато їздити: подорожувати, гостювати, на виступи з донькою, у справах, тощо. Цього року помітила. що люди стали менш зневажливо ставитися до мого хобі і взагалі градус доброзичливості підвищився. Ну, або я нарешті втрапила до гарного товариства)))

У автобусі до Києва