Дещо відносно швів

Загалом методів сшивання трикотажу існує немало: вертикальні шви, горизонтальні, виворітною гладдю, лицьовими петлями по відкритому краю... ще можна зшивати голкою, гачком, трьома спицями, тощо. Ба, взагалі можна не зшивати, якщо уважно прочитати книгу про кругове в'язання. Здавалося б нічого важкого у тому, щоб стулити до купи кілька шматків трикотажу немає, але... Шов - це те, що надає роботі класності. Це, не побоюся порівняння - шикарна білизна під одягом - ніхто не бачить, але ти точно знаєш, що вона є, і втішаєшся з того Між двома картинками, що нижче - 6 років.

Шов курця

Шов нормальної людини

Донечка перебирала старі речі і знайшла дитячу сумочку. Каже: "О, мам, я ж з нею до садочка ходила!! Я покладу на пам'ять". Та звісно поклади, але давай сюди, я випер... ОМГ, що це за дика криворукість? )))
Не можна сказати, що всі шість років я тільки тим й займалася, що гибіла Попелюшкою над швами. Але практика таки дається взнаки. Тож не лякайтеся, що це важко чи неможливо, беріть голочку, кладіть два полотна поруч  лицем доверху і - голочку справа, голочку зліва, голочку справа, голочку зліва... Все буде добре!

Чудовий джгут від слова "чудо"

Буває - сидиш, ліниво серфиш інетом і пихато думаєш, що навряд чи тебе можна здивувати чимось особливо невиданим на терені рукоділля... Саме тут Гугл дає тобі добрячого щигля.
Наприклад, такими фото:

Боже, яка краса!

і як багато скрупульозної роботи!

Оце ще рік тому я би встала, натягла чергові джинси, пристроїла дітей на дві-три години, та й швиденько поскакала до профільного магазину за бісером та нитками... Але такі духопідйомні подвиги зараз не для мене, тож залишається тішитися думкою, що колись хазяйка цих джгутів якимось чудом потрапить до сторінок Гречаної Вовни... А тут їй і респект з уважухою, і 100 заслуженних компліментів :) Наташа Фокіна, Ваші роботи прекрасні!

Читайте книгу - джерело знань

Скористуюся тим, що тимчасово профнепридатна та додам ще трошечки графоманії.

Отже - у житті кожної майже леді (та й з джентльменами таке трапляється) наступає момент, коли вона береться за спиці чи гачок. Виключень не буває, всі хоч раз та тримали у руках ці девайси. Правда, наркотична зваба їх на всіх діє по різному - одні отримують тяжку залежність з першої ж петлі, інші можуть протягнути рік-два та й зіскочити. Деякі відкладають інструмент у сторону після першого рядку і йдуть хильнути міцного - "не для моїх нервів така "розвага"", - кажуть вони. У всіх своя доля... Але поговоримо про тих, хто з першого разу і назавжди прикипає душою до цього безкінечного процесу Великої Трансформації.

Безумовно, перші роботи бувають неоковирні. Як правило, від того страждають найближчі родичі - чоловіки й батьки рідше, немовлята - набагато частіше. Ой, як часто я бачу на дитячих майданчиках дівчаток у "жахливих трояндочках" кислотного кольору. Окрема розмова про мереживні плаття гачком  без підкладу на п'яти- семирічних дівчатках, якщо ви мене розумієте...
Отож, безумовно, все, що "сплетене з душею" - це добре, це красивий слоган, це мімімі-ідея і всі ми розуміємо сакральність ручної роботи. Але вчитися, навіть у такій душевній справі, необхідно. Просто заради того, щоб підніматися щаблями профессіоналізму все вище й вище. А кому не треба вище, тому теж потрібно вчитися, бо хоч і плетеш з любов'ю, а що зробити, щоб полотно не косило, а комір на спині не сягав лопаток - потрібно знати. Задля естетики.
Вчитися майстерності не важко: достатньо бути питливим і вміти читати.
Ось маст хев для тих, хто вже допетрав, що з тенет пряжеманії йому не вибратися, залишається тільки вперто йти вперед:
 М. В.  Максимова "Азбука вязания"
Катарина Бусс "Волшебные клубки"
Елизабет Циммерман "Вязание без слез"
Барбара Уокер "Вязание сверху вниз"
Дві останні книжки не просто звичний посібник з. О ні - це вербальна насолода, за переклад маємо дякувати "Вязальщицы для вязальщиц". Оригінали також спокійнісінько знаходяться простим пошуком.
Бажаю приємного читання!