З новеньким светром

прощання було скорим: він залишився лежати у пакеті десь під парканом школи... Так, мої діти - чемпіони світу по забуванню, загубленню та поясненням, чому саме так сталося)
Навряд чи коли ми зустрінемося знов, але на згадку залишились світлини. На жаль, так собі світлини - зубною щіткою на коліні, та інші навряд чи будуть, а проект був загалом цікавий:

Це все ще ті нескінченні запаси Сумської пряжі, що колись я купувала для в'язання на машинці (так, Гречана Вовна має дуже розумного Brother'а, але, на жаль, не дуже вправну руку... хоча, настане час і я таки зніму пилюку з тієї машинки!). Цього разу я спробувала добитися плавного переходу кольору, градієнт від сірого до рожевого і то таки вдалося! Сподівалась на три сезони носіння, на крайній випадок залишила клубочок, щоб доточити манжети. Плела, як завжди для дітей - зверху донизу, по колу, реглан з  регланними лініями виворотними петлями. Спиці №3.

А на останньому фото видно ще й шорти. Погана була ідея плести їх з кашемірової нитки - кошлатяться. А враховуючи на якому саме непосидючому місті знаходяться ті шорти - кошлатіння катастрофічне :). Зате я знайшла чудову викрійку під будь які шорти! Вона дієва, випробувана на пряжі різної товщини і підходить дорослим та малим дівчатам :)

До цього я декілька разів честно пробувала сплести шорти по колу, але кожного разу дурнувата складка в причинному місті змушувала сміятися і розпускати. Тепер точно знаю, що для гарної посадки шорти мають бути з двох половинок :)

А ще не перестаю дивуватися якості сумської пряжі - не кошлатиться, майже не втрачає кольору, не колеться, не розтягується... Такою вона була 6 років назад. Колежанки кажуть, що та якість канула в минуле

Жалілась під осінь малесенька жабка...

A long time ago, ще коли Гречана Вовна не дуже сильно розумілась на пряжних закупівлях, а основним критерієм цього процессу було "гарненька!!" та "ні, ще грам 500 докуплю!" дивним шляхом, через Москву з Пітеру, дісталось мені чотири пасми гарненького шовкового прядива від магазину Баби Марти. Короткосекційного, ага. Зелененького... Кольору молодої жабки.
Я його тулила і туди, і сюди, але... з цими короткими секціями маєш бути пильним. Нічого в мене не виходило. І вже коли терпець увірвався, і я вже було навіки забракувала ці останні дві дуже порізані пасми, на очі мені втрапила давня картинка з светром, який в'яжеться саме такими маленькими клаптями - тут трошки, потім з іншої сторони...

backside

front

Щоб трошки приглушити жабячість, додала дві нитки (щось типу "Ірису") бавовни. Вона трошки сідає при пранні і добре тримає форму цього багатокутника.

Літо було дуже насиченим, в'язала я уривками, так що в самому кінці з'ясувалося, що наша красуня підросла і таки не влазить у це диво інженерного задуму... Тож довелося вставити клин по всій довжині - від самого низу попід пахвою аж до манжету. І я вам скажу, що це перша в моєму житті вдала вставка - вона не виглядає сирітською спробою прикрити неминучий епік фейл, а дуже навіть органічно вплелася (у буквальному сенсі) до светру. Єдина прикрість - рукави. Не подобаються вони мені... Можна, звісно сподіватися, що через пару місяців красунечка знову дасть зрісту і ті рукави будуть дуже навіть органічними. Що б там не було - перевязувати не стану: сама конструкція така, що для перевязування треба розпороти, розпустити, потім довязати, зашити... Ні-ні, при такому розкладі це затягнеться на довгі роки ))

моя ясноока)