"Сьогодні день для светрів і какао"

Yu-huh!! Слава відданим охоронцям з Катруськиної школи, які не лінуються обходити "ОЧАГ" (так називається наша школа) периметром та збирати загублені дітьми речі. Тож знову маємо втрачене. А ще у школі є спеціальна шафка для загублених речей, здоровенна така шафа, скажу вам. У ній є все - від шкарпеток до курток. Все розумію, але як можна залишити у школі новенькі кроссовки і не знайти їх у цій шафі?? як?? "любі діти, бідні ваші мамці!" )))

Светр є, де какао?

Нагадаю, що це сумська пряжа, та моя спроба виплести градієнт від сірого до рожевого.
Загалом це найулюбленіша та найносибельніша річ  осені-зими 2015 року.
Наразі думаю, чи не час мені переходити на якийсь інший рівень, бо задля моїх власних дітей такої кількості плетених речей явно забагато). Такі думки давно носяться у повітрі, гальмує тільки формат співпраці: працювати на замовлення це як співати під фонограму... хоча, можливі ж якісь доленосні зустрічі, щоб дует в унісон і політ фантазії? ні?))

З новеньким светром

прощання було скорим: він залишився лежати у пакеті десь під парканом школи... Так, мої діти - чемпіони світу по забуванню, загубленню та поясненням, чому саме так сталося)
Навряд чи коли ми зустрінемося знов, але на згадку залишились світлини. На жаль, так собі світлини - зубною щіткою на коліні, та інші навряд чи будуть, а проект був загалом цікавий:

Це все ще ті нескінченні запаси Сумської пряжі, що колись я купувала для в'язання на машинці (так, Гречана Вовна має дуже розумного Brother'а, але, на жаль, не дуже вправну руку... хоча, настане час і я таки зніму пилюку з тієї машинки!). Цього разу я спробувала добитися плавного переходу кольору, градієнт від сірого до рожевого і то таки вдалося! Сподівалась на три сезони носіння, на крайній випадок залишила клубочок, щоб доточити манжети. Плела, як завжди для дітей - зверху донизу, по колу, реглан з  регланними лініями виворотними петлями. Спиці №3.

А на останньому фото видно ще й шорти. Погана була ідея плести їх з кашемірової нитки - кошлатяться. А враховуючи на якому саме непосидючому місті знаходяться ті шорти - кошлатіння катастрофічне :). Зате я знайшла чудову викрійку під будь які шорти! Вона дієва, випробувана на пряжі різної товщини і підходить дорослим та малим дівчатам :)

До цього я декілька разів честно пробувала сплести шорти по колу, але кожного разу дурнувата складка в причинному місті змушувала сміятися і розпускати. Тепер точно знаю, що для гарної посадки шорти мають бути з двох половинок :)

А ще не перестаю дивуватися якості сумської пряжі - не кошлатиться, майже не втрачає кольору, не колеться, не розтягується... Такою вона була 6 років назад. Колежанки кажуть, що та якість канула в минуле

Реглан для хлопчика

Іноді мамі п'ятирічного хлопчика вкрай потрібен непафосний светр, в якому можна б було і в люди, і на гульки...

Основна умова - светр має бути простим, легко пратися, легко натягуватися-зніматися і (основна умова) мати можливість росту. Тобто носитися не лише цієї зими, але й наступної, і може ще трошечки через рік. Звичайні такі материнські умови)).
Щонайкраще цим умовам відповідає реглан, сплетений зверху вниз по колу, без швів.

Прочитати теорію щодо плетіння цієї дотепно продуманої моделі можна у мадам Циммерман, у її прекрасній книзі "В'язання без сліз".

Від себе скажу, що можливість кожного року розплести манжет, доточити рукави, а потім знову сплести манжет - це надзвичайно оптимістична опція.
Можливість бачити, як проект набуває форм, приміряти річ одразу ж, не чекаючи на зшивання, а головне - можливість виправити допущену тактичну чи мистецьку помилку - теж приємно.
Реглани,  особливо такі, як цей - із підкресленою двома петлями регланною лінією, виглядають дуже мужньо.
Отак, вдягнувши коханого синочка у светра, раптом із подивом розумієш, що він не таке вже й малятко, як виглядає в твоїй уяві... І, може, навіть, усі його непослухи й погордливі відмови "дружити" зовсім не з вреднощів, а з бажання довести любій матусі, що синок підріс і має власну думку))                                                
 - Якийсь у нього дивний комір, не туди й не сюди! - цілком можливо скажете ви.
- А так, ви абсолютно праві! - погодиться з вами Гречана Вовна. Цей комір - компроміс між звичайним комірцем-стійкою, яка не повністю прикриває горло і взимку додає мамі турбот та повноцінним коміром із закотом, який гарно виглядає, дає тепло, додає моделі довершеності, але... Саме цей конкретний хлочик, попри всі свої безцінні якості, має одну ваду - кожен довгий комір він закочує до самого тім'ячка, запевняючи, що він - "ніндзя". І ніякі прохання "бути чемним" або тихесеньке "привітайся з тьотею, я куплю тобі ту цукерку з шипучкою!" не допомогають. Хлопчик ходить, натикаючись на предмети, хлопчик викрикує "кі-яя" з-під  довгого коміру, хлопчик насолоджується життям.
Тож довелося викручуватися)).
Технічні подробиці: спиці 3,5 Knit Pro, пряжа сумська в 5 ниток. На проект витрачено 24 години неспішної медитації.