Скористуюся тим, що тимчасово профнепридатна та додам ще трошечки графоманії.
Отже - у житті кожної майже леді (та й з джентльменами таке трапляється) наступає момент, коли вона береться за спиці чи гачок. Виключень не буває, всі хоч раз та тримали у руках ці девайси. Правда, наркотична зваба їх на всіх діє по різному - одні отримують тяжку залежність з першої ж петлі, інші можуть протягнути рік-два та й зіскочити. Деякі відкладають інструмент у сторону після першого рядку і йдуть хильнути міцного - "не для моїх нервів така "розвага"", - кажуть вони. У всіх своя доля... Але поговоримо про тих, хто з першого разу і назавжди прикипає душою до цього безкінечного процесу Великої Трансформації.
Безумовно, перші роботи бувають неоковирні. Як правило, від того страждають найближчі родичі - чоловіки й батьки рідше, немовлята - набагато частіше. Ой, як часто я бачу на дитячих майданчиках дівчаток у "жахливих трояндочках" кислотного кольору. Окрема розмова про мереживні плаття гачком без підкладу на п'яти- семирічних дівчатках, якщо ви мене розумієте...
Отож, безумовно, все, що "сплетене з душею" - це добре, це красивий слоган, це мімімі-ідея і всі ми розуміємо сакральність ручної роботи. Але вчитися, навіть у такій душевній справі, необхідно. Просто заради того, щоб підніматися щаблями профессіоналізму все вище й вище. А кому не треба вище, тому теж потрібно вчитися, бо хоч і плетеш з любов'ю, а що зробити, щоб полотно не косило, а комір на спині не сягав лопаток - потрібно знати. Задля естетики.
Вчитися майстерності не важко: достатньо бути питливим і вміти читати.
Ось маст хев для тих, хто вже допетрав, що з тенет пряжеманії йому не вибратися, залишається тільки вперто йти вперед:
М. В. Максимова "Азбука вязания"
Катарина Бусс "Волшебные клубки"
Елизабет Циммерман "Вязание без слез"
Барбара Уокер "Вязание сверху вниз"
Дві останні книжки не просто звичний посібник з. О ні - це вербальна насолода, за переклад маємо дякувати "Вязальщицы для вязальщиц". Оригінали також спокійнісінько знаходяться простим пошуком.
Бажаю приємного читання!
Безумовно, перші роботи бувають неоковирні. Як правило, від того страждають найближчі родичі - чоловіки й батьки рідше, немовлята - набагато частіше. Ой, як часто я бачу на дитячих майданчиках дівчаток у "жахливих трояндочках" кислотного кольору. Окрема розмова про мереживні плаття гачком без підкладу на п'яти- семирічних дівчатках, якщо ви мене розумієте...
Отож, безумовно, все, що "сплетене з душею" - це добре, це красивий слоган, це мімімі-ідея і всі ми розуміємо сакральність ручної роботи. Але вчитися, навіть у такій душевній справі, необхідно. Просто заради того, щоб підніматися щаблями профессіоналізму все вище й вище. А кому не треба вище, тому теж потрібно вчитися, бо хоч і плетеш з любов'ю, а що зробити, щоб полотно не косило, а комір на спині не сягав лопаток - потрібно знати. Задля естетики.
Вчитися майстерності не важко: достатньо бути питливим і вміти читати.
Ось маст хев для тих, хто вже допетрав, що з тенет пряжеманії йому не вибратися, залишається тільки вперто йти вперед:
М. В. Максимова "Азбука вязания"
Катарина Бусс "Волшебные клубки"
Елизабет Циммерман "Вязание без слез"
Барбара Уокер "Вязание сверху вниз"
Дві останні книжки не просто звичний посібник з. О ні - це вербальна насолода, за переклад маємо дякувати "Вязальщицы для вязальщиц". Оригінали також спокійнісінько знаходяться простим пошуком.
Бажаю приємного читання!
Немає коментарів:
Дописати коментар