"але ж яка біда цьому народу"

Рік тому здавалося, що нічого страшнішого ніж це, вже не буде.

Не може бути страшнішим щось від чоловіків, що стояли під фанерними щитами і не відступали. Хоча всі розуміли - ми вмираємо, ми беззбройні, безсилі, приречені на поразку від осатанілої держави. Але все одно - стояли. Море вогню. Море вогню і жорстокості.
А потім сталася війна...
Безумство скаженої пропаганди розділило світ навпіл. Кандидати наук, домогосподарки, фізики та лірики, бізнесмени - це все в минулому. Тепер ми або солдати, або працюємо на фронт. Шиємо, плетемо, закупаємо медикаменти, сушимо овочі, чергуємо по госпіталях і відправляємо-відправляємо-відправляємо силу-силенну бандеролей, посилок, бусів, фур... За цей рік ми дуже змінилися - навчилися не зриватися, навчилися терпіти, навчилися менш спати. Наші менеджерські навики левел-апнулися настільки, що зателефонуй Гречаній Вовні посеред  ночі і скажи: "потрібно таке от... зелене, з червоним колом посередині і щоб квіточка в колі, а ну і щоб бушлати... от скільки є - стільки і давайте!" І Гречана Вовна на повному автоматі зателефонує ще п'яти людям, ті п'ять ще двадцяти і до ранку матимемо зелене з червоним і квіточкою. І на додачу ще 20 бушлатів - все, що є. Так ми зараз живемо.
Основна задача - збереження країни і .. гідності. Достоїнства, завдяки якому можна вистояти серед бурі інформаційної війни, криків, істерик та проклять. Спокою, з яким ми вислуховуємо про себе, і лише подумки рахуємо: "фашист - 4 рази, хунта - 1 раз, рагуль - 6 разів за розмову".
Попереду ще чимало роботи - перемогти, відбудувати, пересаджати політиків, обрати нових... а життя одне - не марнуйте його ставанням на карачки та відгавкуванням від нападників, бережіть себе. Не відмовляйте собі у простих радощах життя - гуляйте при можливості, читайте дітям, вишивайте кошенят, ведіть приємні бложики для душі - тримайтеся.
Virescit vulnere virtus

Дещо відносно швів

Загалом методів сшивання трикотажу існує немало: вертикальні шви, горизонтальні, виворітною гладдю, лицьовими петлями по відкритому краю... ще можна зшивати голкою, гачком, трьома спицями, тощо. Ба, взагалі можна не зшивати, якщо уважно прочитати книгу про кругове в'язання. Здавалося б нічого важкого у тому, щоб стулити до купи кілька шматків трикотажу немає, але... Шов - це те, що надає роботі класності. Це, не побоюся порівняння - шикарна білизна під одягом - ніхто не бачить, але ти точно знаєш, що вона є, і втішаєшся з того Між двома картинками, що нижче - 6 років.

Шов курця

Шов нормальної людини

Донечка перебирала старі речі і знайшла дитячу сумочку. Каже: "О, мам, я ж з нею до садочка ходила!! Я покладу на пам'ять". Та звісно поклади, але давай сюди, я випер... ОМГ, що це за дика криворукість? )))
Не можна сказати, що всі шість років я тільки тим й займалася, що гибіла Попелюшкою над швами. Але практика таки дається взнаки. Тож не лякайтеся, що це важко чи неможливо, беріть голочку, кладіть два полотна поруч  лицем доверху і - голочку справа, голочку зліва, голочку справа, голочку зліва... Все буде добре!

Чудовий джгут від слова "чудо"

Буває - сидиш, ліниво серфиш інетом і пихато думаєш, що навряд чи тебе можна здивувати чимось особливо невиданим на терені рукоділля... Саме тут Гугл дає тобі добрячого щигля.
Наприклад, такими фото:

Боже, яка краса!

і як багато скрупульозної роботи!

Оце ще рік тому я би встала, натягла чергові джинси, пристроїла дітей на дві-три години, та й швиденько поскакала до профільного магазину за бісером та нитками... Але такі духопідйомні подвиги зараз не для мене, тож залишається тішитися думкою, що колись хазяйка цих джгутів якимось чудом потрапить до сторінок Гречаної Вовни... А тут їй і респект з уважухою, і 100 заслуженних компліментів :) Наташа Фокіна, Ваші роботи прекрасні!