Реглан для хлопчика

Іноді мамі п'ятирічного хлопчика вкрай потрібен непафосний светр, в якому можна б було і в люди, і на гульки...

Основна умова - светр має бути простим, легко пратися, легко натягуватися-зніматися і (основна умова) мати можливість росту. Тобто носитися не лише цієї зими, але й наступної, і може ще трошечки через рік. Звичайні такі материнські умови)).
Щонайкраще цим умовам відповідає реглан, сплетений зверху вниз по колу, без швів.

Прочитати теорію щодо плетіння цієї дотепно продуманої моделі можна у мадам Циммерман, у її прекрасній книзі "В'язання без сліз".

Від себе скажу, що можливість кожного року розплести манжет, доточити рукави, а потім знову сплести манжет - це надзвичайно оптимістична опція.
Можливість бачити, як проект набуває форм, приміряти річ одразу ж, не чекаючи на зшивання, а головне - можливість виправити допущену тактичну чи мистецьку помилку - теж приємно.
Реглани,  особливо такі, як цей - із підкресленою двома петлями регланною лінією, виглядають дуже мужньо.
Отак, вдягнувши коханого синочка у светра, раптом із подивом розумієш, що він не таке вже й малятко, як виглядає в твоїй уяві... І, може, навіть, усі його непослухи й погордливі відмови "дружити" зовсім не з вреднощів, а з бажання довести любій матусі, що синок підріс і має власну думку))                                                
 - Якийсь у нього дивний комір, не туди й не сюди! - цілком можливо скажете ви.
- А так, ви абсолютно праві! - погодиться з вами Гречана Вовна. Цей комір - компроміс між звичайним комірцем-стійкою, яка не повністю прикриває горло і взимку додає мамі турбот та повноцінним коміром із закотом, який гарно виглядає, дає тепло, додає моделі довершеності, але... Саме цей конкретний хлочик, попри всі свої безцінні якості, має одну ваду - кожен довгий комір він закочує до самого тім'ячка, запевняючи, що він - "ніндзя". І ніякі прохання "бути чемним" або тихесеньке "привітайся з тьотею, я куплю тобі ту цукерку з шипучкою!" не допомогають. Хлопчик ходить, натикаючись на предмети, хлопчик викрикує "кі-яя" з-під  довгого коміру, хлопчик насолоджується життям.
Тож довелося викручуватися)).
Технічні подробиці: спиці 3,5 Knit Pro, пряжа сумська в 5 ниток. На проект витрачено 24 години неспішної медитації.

Читайте книгу - джерело знань

Скористуюся тим, що тимчасово профнепридатна та додам ще трошечки графоманії.

Отже - у житті кожної майже леді (та й з джентльменами таке трапляється) наступає момент, коли вона береться за спиці чи гачок. Виключень не буває, всі хоч раз та тримали у руках ці девайси. Правда, наркотична зваба їх на всіх діє по різному - одні отримують тяжку залежність з першої ж петлі, інші можуть протягнути рік-два та й зіскочити. Деякі відкладають інструмент у сторону після першого рядку і йдуть хильнути міцного - "не для моїх нервів така "розвага"", - кажуть вони. У всіх своя доля... Але поговоримо про тих, хто з першого разу і назавжди прикипає душою до цього безкінечного процесу Великої Трансформації.

Безумовно, перші роботи бувають неоковирні. Як правило, від того страждають найближчі родичі - чоловіки й батьки рідше, немовлята - набагато частіше. Ой, як часто я бачу на дитячих майданчиках дівчаток у "жахливих трояндочках" кислотного кольору. Окрема розмова про мереживні плаття гачком  без підкладу на п'яти- семирічних дівчатках, якщо ви мене розумієте...
Отож, безумовно, все, що "сплетене з душею" - це добре, це красивий слоган, це мімімі-ідея і всі ми розуміємо сакральність ручної роботи. Але вчитися, навіть у такій душевній справі, необхідно. Просто заради того, щоб підніматися щаблями профессіоналізму все вище й вище. А кому не треба вище, тому теж потрібно вчитися, бо хоч і плетеш з любов'ю, а що зробити, щоб полотно не косило, а комір на спині не сягав лопаток - потрібно знати. Задля естетики.
Вчитися майстерності не важко: достатньо бути питливим і вміти читати.
Ось маст хев для тих, хто вже допетрав, що з тенет пряжеманії йому не вибратися, залишається тільки вперто йти вперед:
 М. В.  Максимова "Азбука вязания"
Катарина Бусс "Волшебные клубки"
Елизабет Циммерман "Вязание без слез"
Барбара Уокер "Вязание сверху вниз"
Дві останні книжки не просто звичний посібник з. О ні - це вербальна насолода, за переклад маємо дякувати "Вязальщицы для вязальщиц". Оригінали також спокійнісінько знаходяться простим пошуком.
Бажаю приємного читання!

Знижка на шапку

Взагалі-то я не їжджу зустрічатися з клієнтами заради плетіння шапки. Ну, хоча б тому, що поїздка слякотним містом, у якому мер вирішив, що сніг мають підбирати з вулиць або волонтери, або Хрещені Феї - це не аби-яка радість. Та я зв'яжу ту шапку швидше, аніж доїду через все місто туди, а потім назад. Алгоритм такий: клієнтка  висилає мені на мейл фото вподобаної шапки/снуду/рукавичок, я прошу її зняту дві мірки - окружність голови та довжину від брови до маківки або ширину та довжину долоні, або ще якісь нескладні мірки і за тими мірками працюю.
Цей випадок був не такий: по-перше дівчина у слухавці дуже просила зустрітися особисто...
- Бачте, це у мене такий принцип, мені психологічно важко щось замовляти, якщо я не подивлюся у вічі майстрині.

Градієнт, як ознака смаку.

Коли двадцять перша клієнтка написала: "а можна зробити так, щоб один колір ставав іншим? ото як на отих кльових кардиганах з косами?" я зрозуміла, що: перше - сестри Долідзе втрапили в тренд, друге - градієнт пішов по світу преможною ходою. При цьому, полонених не бере. Колір не просто змінює інший, а й робить це спеціально брутально, щоб добре було видно - ось тут, прямо в цьому ряду, пряжа робить рокіровку. Що ж, такий підхід має право на існування, і у багатьох майстринь це виглядає принадливо, згадайте лишень Єлєну Кузміну з її чудовими гуашевими градієнтними роботами.
Секрет гармонійного градієнту - у поєднанні кольорів і у кількості "кінців", себто ниток, з яких ви в'яжете. Можна підібрати близькі палітрою кольори, як ось ці наприклад:

 

і спокійнісінько робити перехід хоч і однією різкою зміною кольору - це буде цілком природньо і некричуще. А можна взяти два контрастні кольори і добитися поступового переходу одного в інший.

Що власне я й зробила. Це подарунок для дитини. У технічному плані мене ніхто не обмежував, тож мала можливість поєднати видимий перехід кольору з пом'якшенням загального враження. Що я маю на увазі? а те, що контрастна нитка у 5 кінців (принцип - 5 синіх, 4 синіх плюс 1 біла, 3 синіх плюс 2 білих, 2 синіх плюс 2 білих і т.д.) не виглядає грубо. Судіть самі:

Ну, щоправда, сплести дитині шапку це зовсім не те саме, що сфотографувати дитину, тож маю безліч фото з язиком, примруженими очима і відвертим глумом. Почекай хлопчику, ось ще ти підростеш і тобі таки знадобиться щось особливе ніттінгового напрямку, згадаєш ще тоді тітку Гречану Вовну!))

Загалом так:

Технічне: пряжа 32/2 Сумського виробництва у 5 складень, спиці Chiaogoo 3,0 Загальний час роботи 16 годин. 

Ознайомче. Необов’язкове.

Маю час і маю натхнення, тож відкрила новий блог. На півгодини відчула себе творцем - тицьни в оцю кнопку і Всесвіт розділиться на твердь і воду, чи то пак на верхні та нижні колонтитули; а оця кнопочка стане Словом - з неї розпочнеться історія.Стара істина -  кожен лайдак є творцем, аби лишень крапля старанності.
Але не буду про лайдаків з перших рядків, ще встигну.
Якщо ви втрапили на сю сторінку і не закрили її моментально з розчаруванням, то - щиро дякую. Звісно, я ще встигну розчарувати вас, як бува розчаровують найкращі блоги. Але то попереду, а зараз  - залишайтеся, я вам рада!
Ми можемо спілкуватися про плетіння - гачком та спицями, про пряжу - вовняну чи бавовняну чи взагалі, простигосподи, конопельну або кропив’яну. У цьому блозі можна не погоджуватися з думкою хазяйки, можна сперечатися, можна висловлювати революційні думки ("геть п’яту спицю, коли в’яжеш шкарпетку!"). Можна вказати на явний гандж у викладеній роботі ("правий рукав коротший за лівий на цілих два сантиметри!") чи засумніватися у доцільності затіянного проекту ("я за таке не взялася б ні-ко-ли!!!!"), але, коли бачите з біса вдалу роботу, чи хорошу пряжу, чи якісну техніку - то скажіть мені: я, хоч і та ще Хвеська, і напряду вам тут сім мішків гречаної вовни, але маю ніжне полохливе серце і прагну доброго слова, як та усім відома кішка. Ну то з Богом!)