Буває - сидиш, ліниво серфиш інетом і пихато думаєш, що навряд чи тебе можна здивувати чимось особливо невиданим на терені рукоділля... Саме тут Гугл дає тобі добрячого щигля.
Наприклад, такими фото:
 |
| Боже, яка краса! |
 |
| і як багато скрупульозної роботи! |
Оце ще рік тому я би встала, натягла чергові джинси, пристроїла дітей на дві-три години, та й швиденько поскакала до профільного магазину за бісером та нитками... Але такі духопідйомні подвиги зараз не для мене, тож залишається тішитися думкою, що колись хазяйка цих джгутів якимось чудом потрапить до сторінок Гречаної Вовни... А тут їй і респект з уважухою, і 100 заслуженних компліментів :) Наташа Фокіна, Ваші роботи прекрасні!
Зголна с тобою - таки ця робота духопідйомна! В тому році я таки наважилася на простенький ларіат, майже одноколірний - чесно, більше ні за які гроші. а тут ще й з візерунком.
ВідповістиВидалитиОксанко, а що найважче у процесі плетіння ларіатів?
ВидалитиНайважче - нанизувати бісер на нитку, а у випадку з ларіатами на фото - нанизувати в певному порядку, щоб при плетінні бісерини вкладалися у малюнок.
ВидалитиУяви собі низку бісера на 3-4 метри, а то й більше, яку потім треба "закрутити" в джгут.
Потім перші ряди важкувато даються. Все ж плететься дрібним гачком, тонкою ниткою, спочатку все в купі і незрозуміло що до чого. В процессі стаэ набагато зрозуміліше принцип і порядок.
Ну і саме плетиво треба тримати подалі від всього, інакше смик за ниточку, і вся робота розпускаэться в момент.
Боже, і після цього всього ще й "смик за ниточку" можливий? нє-нє... Тільки після перемоги, із міцними нервами)))))
Видалити