Жалілась під осінь малесенька жабка...

A long time ago, ще коли Гречана Вовна не дуже сильно розумілась на пряжних закупівлях, а основним критерієм цього процессу було "гарненька!!" та "ні, ще грам 500 докуплю!" дивним шляхом, через Москву з Пітеру, дісталось мені чотири пасми гарненького шовкового прядива від магазину Баби Марти. Короткосекційного, ага. Зелененького... Кольору молодої жабки.
Я його тулила і туди, і сюди, але... з цими короткими секціями маєш бути пильним. Нічого в мене не виходило. І вже коли терпець увірвався, і я вже було навіки забракувала ці останні дві дуже порізані пасми, на очі мені втрапила давня картинка з светром, який в'яжеться саме такими маленькими клаптями - тут трошки, потім з іншої сторони...

backside

front

Щоб трошки приглушити жабячість, додала дві нитки (щось типу "Ірису") бавовни. Вона трошки сідає при пранні і добре тримає форму цього багатокутника.

Літо було дуже насиченим, в'язала я уривками, так що в самому кінці з'ясувалося, що наша красуня підросла і таки не влазить у це диво інженерного задуму... Тож довелося вставити клин по всій довжині - від самого низу попід пахвою аж до манжету. І я вам скажу, що це перша в моєму житті вдала вставка - вона не виглядає сирітською спробою прикрити неминучий епік фейл, а дуже навіть органічно вплелася (у буквальному сенсі) до светру. Єдина прикрість - рукави. Не подобаються вони мені... Можна, звісно сподіватися, що через пару місяців красунечка знову дасть зрісту і ті рукави будуть дуже навіть органічними. Що б там не було - перевязувати не стану: сама конструкція така, що для перевязування треба розпороти, розпустити, потім довязати, зашити... Ні-ні, при такому розкладі це затягнеться на довгі роки ))

моя ясноока)