Дивний день - химерні люди

Сьогодні достоту знаменний день - я втрапила до пряжного магазину, де руками чіпати пряжу не можна. Категорично.
- Але як я дізнаюся, що воно не колеться?
- Я і так знаю, що не колеться!
- Але ж у всіх своя уява про "не колеться"...
я навіть розгубилася.
- А вам би ото все поперевертать та й піти? А я потім складай?! Ідіть уже, женшина, все одно нічого не купите, я вже бачу.
- А як ви то визначаєте, по очам? - так, цікавість у мене таки забиває потяг до самозбереження, але що ж робити, коли я така варвара))
- Женшина, ви ж не перша і я не вчорашня - ходите тут, носом крутите, нічого не купляєте, то йдіть вже зразу.
Продавчиня вперла руки вбоки і я, як дружина досвідченого собачника, добре знаю, що то те саме, якби в собаки почала йти з рота слина і показалися ікла... Тож я пішла собі. Понесла свого писка, який крутиться та ніц не купляє до іншого місця)))
Цікаво, такий спосіб продажу дієвий?) хоча.... Може вони там спайс продають, а пряжею вітрину прикривають? В кожному разі - чудовий експірієнс: звичні схеми ламаються неждано і в одну мить.