З новеньким светром

прощання було скорим: він залишився лежати у пакеті десь під парканом школи... Так, мої діти - чемпіони світу по забуванню, загубленню та поясненням, чому саме так сталося)
Навряд чи коли ми зустрінемося знов, але на згадку залишились світлини. На жаль, так собі світлини - зубною щіткою на коліні, та інші навряд чи будуть, а проект був загалом цікавий:

Це все ще ті нескінченні запаси Сумської пряжі, що колись я купувала для в'язання на машинці (так, Гречана Вовна має дуже розумного Brother'а, але, на жаль, не дуже вправну руку... хоча, настане час і я таки зніму пилюку з тієї машинки!). Цього разу я спробувала добитися плавного переходу кольору, градієнт від сірого до рожевого і то таки вдалося! Сподівалась на три сезони носіння, на крайній випадок залишила клубочок, щоб доточити манжети. Плела, як завжди для дітей - зверху донизу, по колу, реглан з  регланними лініями виворотними петлями. Спиці №3.

А на останньому фото видно ще й шорти. Погана була ідея плести їх з кашемірової нитки - кошлатяться. А враховуючи на якому саме непосидючому місті знаходяться ті шорти - кошлатіння катастрофічне :). Зате я знайшла чудову викрійку під будь які шорти! Вона дієва, випробувана на пряжі різної товщини і підходить дорослим та малим дівчатам :)

До цього я декілька разів честно пробувала сплести шорти по колу, але кожного разу дурнувата складка в причинному місті змушувала сміятися і розпускати. Тепер точно знаю, що для гарної посадки шорти мають бути з двох половинок :)

А ще не перестаю дивуватися якості сумської пряжі - не кошлатиться, майже не втрачає кольору, не колеться, не розтягується... Такою вона була 6 років назад. Колежанки кажуть, що та якість канула в минуле