Хочеться польоту

Ніщо так не принижує людину, як ходіння проторенними шляхами... день у день, день у день... Тоді ми розслабляємося, відключаємо ту плату, що відповідає за думання; перегорає та, що відповідає за інсайти і ось - хомо звичаєкус у всій своїй банальній красі.
Тож потрібно ставити перед собою важкі цілі, потрібно за вуха витягати себе з колії повсякденности і робити те, чого досі не знав.
Десь такими думками переймалася Гречана Вовна, поки народжувала нову ідею. А чи не запустити лінію весняних снудів - легких, мереживних (ну, або не дуже), льняних, веселих? Індивідуальних - під характер майбутньої хазяйки. З власними іменами і життєписом...
Пишеться, звісно, швидше, ніж робиться. Підбір пряжі, моделей, спиць та історій  був нелегким і досі у процесі активного пошуку. Але перші доробки вже є :)

1\4 випробуваного матеріалу

Ніжність... сама у захваті!

на зворотньому боці - ласкаве прохання не прати на спортивному режимі))

Зрозуміло, що у процесі роботи зтикаєшся з безліччю невідповідностей, технічних проблем. Особливо змучив моє майже перфекціонне серце край - як його зробити еластичним і не затягнутим водночас? А якщо проблема посилюється великою еластичністю від ажурного візерунку і помножується на зовсім нееластичну нитку? 

Попри все впоралась і відчуваю себе Ксеною-воїтельницею, не менш :)

Іще раз сердечно запрошую до Інстаграму (grechana_vovna), там я сиплю фото регулярно і активно. 

"Сьогодні день для светрів і какао"

Yu-huh!! Слава відданим охоронцям з Катруськиної школи, які не лінуються обходити "ОЧАГ" (так називається наша школа) периметром та збирати загублені дітьми речі. Тож знову маємо втрачене. А ще у школі є спеціальна шафка для загублених речей, здоровенна така шафа, скажу вам. У ній є все - від шкарпеток до курток. Все розумію, але як можна залишити у школі новенькі кроссовки і не знайти їх у цій шафі?? як?? "любі діти, бідні ваші мамці!" )))

Светр є, де какао?

Нагадаю, що це сумська пряжа, та моя спроба виплести градієнт від сірого до рожевого.
Загалом це найулюбленіша та найносибельніша річ  осені-зими 2015 року.
Наразі думаю, чи не час мені переходити на якийсь інший рівень, бо задля моїх власних дітей такої кількості плетених речей явно забагато). Такі думки давно носяться у повітрі, гальмує тільки формат співпраці: працювати на замовлення це як співати під фонограму... хоча, можливі ж якісь доленосні зустрічі, щоб дует в унісон і політ фантазії? ні?))

Go до Інстаграму!)

Завдяки трьом хворим горлам і одному носові маю час та натхнення - зареєструвалася у Інстаграммі. Тож запрошую до grechana_vovna. Ну і своіми сторінками діліться!😊

Хооолоднооооооо... (с) Вакарчук

Холоди врізали за одну ніч! В кімнатах бадьоре повітря, на вулицю взагалі не хочеться виходити, кицька відвоювала собі найтепліше місце ближче до кухні... і тут дуже вчасно пришла пряжа від Надії. Тепер в'яжу теплого светра для мами і рятуюся гарячими напоями. Ух, якби до цих напоїв додати хоч ложечку тої рідини, що  побувала у шарантському перегонному кубі - було б тепліше)) Але Гречана Вовна давно прийняла алкогольний целібат і сурово його дотримується. Тож періодично граю з сином у доганялки - зігріває)
А ви як грієтеся?

дуже тепла пряжа

В'язати у дорозі...

Як тільки потепліло, ми стали багато їздити: подорожувати, гостювати, на виступи з донькою, у справах, тощо. Цього року помітила. що люди стали менш зневажливо ставитися до мого хобі і взагалі градус доброзичливості підвищився. Ну, або я нарешті втрапила до гарного товариства)))

У автобусі до Києва