Хочеться польоту

Ніщо так не принижує людину, як ходіння проторенними шляхами... день у день, день у день... Тоді ми розслабляємося, відключаємо ту плату, що відповідає за думання; перегорає та, що відповідає за інсайти і ось - хомо звичаєкус у всій своїй банальній красі.
Тож потрібно ставити перед собою важкі цілі, потрібно за вуха витягати себе з колії повсякденности і робити те, чого досі не знав.
Десь такими думками переймалася Гречана Вовна, поки народжувала нову ідею. А чи не запустити лінію весняних снудів - легких, мереживних (ну, або не дуже), льняних, веселих? Індивідуальних - під характер майбутньої хазяйки. З власними іменами і життєписом...
Пишеться, звісно, швидше, ніж робиться. Підбір пряжі, моделей, спиць та історій  був нелегким і досі у процесі активного пошуку. Але перші доробки вже є :)

1\4 випробуваного матеріалу

Ніжність... сама у захваті!

на зворотньому боці - ласкаве прохання не прати на спортивному режимі))

Зрозуміло, що у процесі роботи зтикаєшся з безліччю невідповідностей, технічних проблем. Особливо змучив моє майже перфекціонне серце край - як його зробити еластичним і не затягнутим водночас? А якщо проблема посилюється великою еластичністю від ажурного візерунку і помножується на зовсім нееластичну нитку? 

Попри все впоралась і відчуваю себе Ксеною-воїтельницею, не менш :)

Іще раз сердечно запрошую до Інстаграму (grechana_vovna), там я сиплю фото регулярно і активно. 

Дві гарні новини:

такі сердечні справи)

Зранку Катруська отримала від мами новий коул до шапки, а від пана-Бога - повні пригорщі довгожданного снігу.
   

Нічого нового, просто руки стали під правильним кутом, був вільний вечір і ось жакардова двійка. 

Загалом я дика злидня - все, що роблю сама, нещадно критикую і завжди незадоволена результатом. Але сьогодні - все добре :)  Настрій гарний, рука легка...

Гречана Вовна трошки полежить на лаврах, вип'є солодкої амброзії і піде далі - мучитися, сумніватися, перев'язувати. Давно я не брала до рук гачка, от що...

"Сьогодні день для светрів і какао"

Yu-huh!! Слава відданим охоронцям з Катруськиної школи, які не лінуються обходити "ОЧАГ" (так називається наша школа) периметром та збирати загублені дітьми речі. Тож знову маємо втрачене. А ще у школі є спеціальна шафка для загублених речей, здоровенна така шафа, скажу вам. У ній є все - від шкарпеток до курток. Все розумію, але як можна залишити у школі новенькі кроссовки і не знайти їх у цій шафі?? як?? "любі діти, бідні ваші мамці!" )))

Светр є, де какао?

Нагадаю, що це сумська пряжа, та моя спроба виплести градієнт від сірого до рожевого.
Загалом це найулюбленіша та найносибельніша річ  осені-зими 2015 року.
Наразі думаю, чи не час мені переходити на якийсь інший рівень, бо задля моїх власних дітей такої кількості плетених речей явно забагато). Такі думки давно носяться у повітрі, гальмує тільки формат співпраці: працювати на замовлення це як співати під фонограму... хоча, можливі ж якісь доленосні зустрічі, щоб дует в унісон і політ фантазії? ні?))

Обожнюю маленьких діточок!

Вони такі мімімі, такі ніжні, такі пахучі...
Правда, брати немовлят до рук я собі суворо забороняю - ще не втримаюся і подамся до зновумамства втретє))))) А от, при нагоді, маю радість зв'язати щось відповідне. Цього разу знайома дівчинка Наталка народила донечку (бажаю новонародженій щасливої долі!) і відкараскатися від подарунка просто не мала змоги...

Простенький дизайн зі старої книжки Леслі Стенфілд

Загальний вигляд на парковій лавочці

Все ж таки, що не кажіть, а найприємніша у світі річ - це в'язати для дітей!
ТТХ: пряжа  Alara від Lanoso, спиці Chiaogoo TWIST №4,0. Суб'єктивний час роботи - 22-24 години.

Реглан для хлопчика

Іноді мамі п'ятирічного хлопчика вкрай потрібен непафосний светр, в якому можна б було і в люди, і на гульки...

Основна умова - светр має бути простим, легко пратися, легко натягуватися-зніматися і (основна умова) мати можливість росту. Тобто носитися не лише цієї зими, але й наступної, і може ще трошечки через рік. Звичайні такі материнські умови)).
Щонайкраще цим умовам відповідає реглан, сплетений зверху вниз по колу, без швів.

Прочитати теорію щодо плетіння цієї дотепно продуманої моделі можна у мадам Циммерман, у її прекрасній книзі "В'язання без сліз".

Від себе скажу, що можливість кожного року розплести манжет, доточити рукави, а потім знову сплести манжет - це надзвичайно оптимістична опція.
Можливість бачити, як проект набуває форм, приміряти річ одразу ж, не чекаючи на зшивання, а головне - можливість виправити допущену тактичну чи мистецьку помилку - теж приємно.
Реглани,  особливо такі, як цей - із підкресленою двома петлями регланною лінією, виглядають дуже мужньо.
Отак, вдягнувши коханого синочка у светра, раптом із подивом розумієш, що він не таке вже й малятко, як виглядає в твоїй уяві... І, може, навіть, усі його непослухи й погордливі відмови "дружити" зовсім не з вреднощів, а з бажання довести любій матусі, що синок підріс і має власну думку))                                                
 - Якийсь у нього дивний комір, не туди й не сюди! - цілком можливо скажете ви.
- А так, ви абсолютно праві! - погодиться з вами Гречана Вовна. Цей комір - компроміс між звичайним комірцем-стійкою, яка не повністю прикриває горло і взимку додає мамі турбот та повноцінним коміром із закотом, який гарно виглядає, дає тепло, додає моделі довершеності, але... Саме цей конкретний хлочик, попри всі свої безцінні якості, має одну ваду - кожен довгий комір він закочує до самого тім'ячка, запевняючи, що він - "ніндзя". І ніякі прохання "бути чемним" або тихесеньке "привітайся з тьотею, я куплю тобі ту цукерку з шипучкою!" не допомогають. Хлопчик ходить, натикаючись на предмети, хлопчик викрикує "кі-яя" з-під  довгого коміру, хлопчик насолоджується життям.
Тож довелося викручуватися)).
Технічні подробиці: спиці 3,5 Knit Pro, пряжа сумська в 5 ниток. На проект витрачено 24 години неспішної медитації.

Градієнт, як ознака смаку.

Коли двадцять перша клієнтка написала: "а можна зробити так, щоб один колір ставав іншим? ото як на отих кльових кардиганах з косами?" я зрозуміла, що: перше - сестри Долідзе втрапили в тренд, друге - градієнт пішов по світу преможною ходою. При цьому, полонених не бере. Колір не просто змінює інший, а й робить це спеціально брутально, щоб добре було видно - ось тут, прямо в цьому ряду, пряжа робить рокіровку. Що ж, такий підхід має право на існування, і у багатьох майстринь це виглядає принадливо, згадайте лишень Єлєну Кузміну з її чудовими гуашевими градієнтними роботами.
Секрет гармонійного градієнту - у поєднанні кольорів і у кількості "кінців", себто ниток, з яких ви в'яжете. Можна підібрати близькі палітрою кольори, як ось ці наприклад:

 

і спокійнісінько робити перехід хоч і однією різкою зміною кольору - це буде цілком природньо і некричуще. А можна взяти два контрастні кольори і добитися поступового переходу одного в інший.

Що власне я й зробила. Це подарунок для дитини. У технічному плані мене ніхто не обмежував, тож мала можливість поєднати видимий перехід кольору з пом'якшенням загального враження. Що я маю на увазі? а те, що контрастна нитка у 5 кінців (принцип - 5 синіх, 4 синіх плюс 1 біла, 3 синіх плюс 2 білих, 2 синіх плюс 2 білих і т.д.) не виглядає грубо. Судіть самі:

Ну, щоправда, сплести дитині шапку це зовсім не те саме, що сфотографувати дитину, тож маю безліч фото з язиком, примруженими очима і відвертим глумом. Почекай хлопчику, ось ще ти підростеш і тобі таки знадобиться щось особливе ніттінгового напрямку, згадаєш ще тоді тітку Гречану Вовну!))

Загалом так:

Технічне: пряжа 32/2 Сумського виробництва у 5 складень, спиці Chiaogoo 3,0 Загальний час роботи 16 годин.