Mishmash Hat

Коли я вив"язала цю шапочку, донечка запищала "йоооо! моя шапка!! класна!!", а чоловік сказав: "ну, ваш стиль, як він є". І це чиста правда - навіть, якщо я і не думала про якийсь там стиль, чи манеру у процесі плетіння, то підсвідомість викинула доверху саме таку картинку радості буття: простота. колір. насиченність. Три складові приємного в"язання.

скоро весна, правда?

я така слухняна дівчинка, повірте на слові))

Інструментарій неопізнаний, мабуть KnitPro, а пряжа - це закупка п"ятирічної давності на Сумському камвольному комбінаті.  Всі купували бавовну, то і я купила)) І ні разу не пожалкувала - гарна пряжа колись у них була - і за ціною гарна, і за якістю! 

Просто поговорити

Наразі, сплела дівчачу шапку весняну з отвором для пишного хвоста, відпочила від свого уже трьохмісячного майже проекту (який на фінішній прямій).
Замовниця шапки - дівчинка-принцеса. Така гарненька,охайненька, нагадує біленьку хазяйську кицьку-улюбленицю. Має тягу до рожевого і гламурного)) Я сплела, як замовили - і рожево, і гламурно. І навіть не сильно сміялася, поки вив"язувала: все ж таки замовниця - моя улюблениця. Але раптом зрозуміла, що за гроші не згодилася б те повторити. Почасти від того, що не лежить до душі, а радше від того, що не заробляю в"язанням на хліб. (Я взагалі на хліб не заробляю, а беру гроші в тумбочці, ну то таке)
Ну і назріло питання - до якої риски я згодна підійти, але не переступлю вже нізащо (хіба якщо в тумбочці перестануть з"являтиися...)
Так, сходу - плетена білизна - ні-ні-ні!!  Потім, мабуть все, що в замовленні має словосполучення "люрексова нитка", плетені гачком спідниці, замовниці яких не планують носити їх з підкладом та штани, хоч як би це модно зараз і не було, ну і класичне "тут рожевеньке, а тут оборочки". Тобто, я не сильно перебірлива, так?
Аза яку роботу не бралися б ви? Розповідайте, будь ласка!

фото для настрою))

Sherlock knits!

А побий його киця лапкою!!
Йому мало слави, цікавих ролей, поваги від поціновувачів його безсумнівного таланту та потужного промоушену?  Він ще й в'яже??

щось черепасте, га?

Обожнюю маленьких діточок!

Вони такі мімімі, такі ніжні, такі пахучі...
Правда, брати немовлят до рук я собі суворо забороняю - ще не втримаюся і подамся до зновумамства втретє))))) А от, при нагоді, маю радість зв'язати щось відповідне. Цього разу знайома дівчинка Наталка народила донечку (бажаю новонародженій щасливої долі!) і відкараскатися від подарунка просто не мала змоги...

Простенький дизайн зі старої книжки Леслі Стенфілд

Загальний вигляд на парковій лавочці

Все ж таки, що не кажіть, а найприємніша у світі річ - це в'язати для дітей!
ТТХ: пряжа  Alara від Lanoso, спиці Chiaogoo TWIST №4,0. Суб'єктивний час роботи - 22-24 години.

"але ж яка біда цьому народу"

Рік тому здавалося, що нічого страшнішого ніж це, вже не буде.

Не може бути страшнішим щось від чоловіків, що стояли під фанерними щитами і не відступали. Хоча всі розуміли - ми вмираємо, ми беззбройні, безсилі, приречені на поразку від осатанілої держави. Але все одно - стояли. Море вогню. Море вогню і жорстокості.
А потім сталася війна...
Безумство скаженої пропаганди розділило світ навпіл. Кандидати наук, домогосподарки, фізики та лірики, бізнесмени - це все в минулому. Тепер ми або солдати, або працюємо на фронт. Шиємо, плетемо, закупаємо медикаменти, сушимо овочі, чергуємо по госпіталях і відправляємо-відправляємо-відправляємо силу-силенну бандеролей, посилок, бусів, фур... За цей рік ми дуже змінилися - навчилися не зриватися, навчилися терпіти, навчилися менш спати. Наші менеджерські навики левел-апнулися настільки, що зателефонуй Гречаній Вовні посеред  ночі і скажи: "потрібно таке от... зелене, з червоним колом посередині і щоб квіточка в колі, а ну і щоб бушлати... от скільки є - стільки і давайте!" І Гречана Вовна на повному автоматі зателефонує ще п'яти людям, ті п'ять ще двадцяти і до ранку матимемо зелене з червоним і квіточкою. І на додачу ще 20 бушлатів - все, що є. Так ми зараз живемо.
Основна задача - збереження країни і .. гідності. Достоїнства, завдяки якому можна вистояти серед бурі інформаційної війни, криків, істерик та проклять. Спокою, з яким ми вислуховуємо про себе, і лише подумки рахуємо: "фашист - 4 рази, хунта - 1 раз, рагуль - 6 разів за розмову".
Попереду ще чимало роботи - перемогти, відбудувати, пересаджати політиків, обрати нових... а життя одне - не марнуйте його ставанням на карачки та відгавкуванням від нападників, бережіть себе. Не відмовляйте собі у простих радощах життя - гуляйте при можливості, читайте дітям, вишивайте кошенят, ведіть приємні бложики для душі - тримайтеся.
Virescit vulnere virtus

Дещо відносно швів

Загалом методів сшивання трикотажу існує немало: вертикальні шви, горизонтальні, виворітною гладдю, лицьовими петлями по відкритому краю... ще можна зшивати голкою, гачком, трьома спицями, тощо. Ба, взагалі можна не зшивати, якщо уважно прочитати книгу про кругове в'язання. Здавалося б нічого важкого у тому, щоб стулити до купи кілька шматків трикотажу немає, але... Шов - це те, що надає роботі класності. Це, не побоюся порівняння - шикарна білизна під одягом - ніхто не бачить, але ти точно знаєш, що вона є, і втішаєшся з того Між двома картинками, що нижче - 6 років.

Шов курця

Шов нормальної людини

Донечка перебирала старі речі і знайшла дитячу сумочку. Каже: "О, мам, я ж з нею до садочка ходила!! Я покладу на пам'ять". Та звісно поклади, але давай сюди, я випер... ОМГ, що це за дика криворукість? )))
Не можна сказати, що всі шість років я тільки тим й займалася, що гибіла Попелюшкою над швами. Але практика таки дається взнаки. Тож не лякайтеся, що це важко чи неможливо, беріть голочку, кладіть два полотна поруч  лицем доверху і - голочку справа, голочку зліва, голочку справа, голочку зліва... Все буде добре!

Чудовий джгут від слова "чудо"

Буває - сидиш, ліниво серфиш інетом і пихато думаєш, що навряд чи тебе можна здивувати чимось особливо невиданим на терені рукоділля... Саме тут Гугл дає тобі добрячого щигля.
Наприклад, такими фото:

Боже, яка краса!

і як багато скрупульозної роботи!

Оце ще рік тому я би встала, натягла чергові джинси, пристроїла дітей на дві-три години, та й швиденько поскакала до профільного магазину за бісером та нитками... Але такі духопідйомні подвиги зараз не для мене, тож залишається тішитися думкою, що колись хазяйка цих джгутів якимось чудом потрапить до сторінок Гречаної Вовни... А тут їй і респект з уважухою, і 100 заслуженних компліментів :) Наташа Фокіна, Ваші роботи прекрасні!

Реглан для хлопчика

Іноді мамі п'ятирічного хлопчика вкрай потрібен непафосний светр, в якому можна б було і в люди, і на гульки...

Основна умова - светр має бути простим, легко пратися, легко натягуватися-зніматися і (основна умова) мати можливість росту. Тобто носитися не лише цієї зими, але й наступної, і може ще трошечки через рік. Звичайні такі материнські умови)).
Щонайкраще цим умовам відповідає реглан, сплетений зверху вниз по колу, без швів.

Прочитати теорію щодо плетіння цієї дотепно продуманої моделі можна у мадам Циммерман, у її прекрасній книзі "В'язання без сліз".

Від себе скажу, що можливість кожного року розплести манжет, доточити рукави, а потім знову сплести манжет - це надзвичайно оптимістична опція.
Можливість бачити, як проект набуває форм, приміряти річ одразу ж, не чекаючи на зшивання, а головне - можливість виправити допущену тактичну чи мистецьку помилку - теж приємно.
Реглани,  особливо такі, як цей - із підкресленою двома петлями регланною лінією, виглядають дуже мужньо.
Отак, вдягнувши коханого синочка у светра, раптом із подивом розумієш, що він не таке вже й малятко, як виглядає в твоїй уяві... І, може, навіть, усі його непослухи й погордливі відмови "дружити" зовсім не з вреднощів, а з бажання довести любій матусі, що синок підріс і має власну думку))                                                
 - Якийсь у нього дивний комір, не туди й не сюди! - цілком можливо скажете ви.
- А так, ви абсолютно праві! - погодиться з вами Гречана Вовна. Цей комір - компроміс між звичайним комірцем-стійкою, яка не повністю прикриває горло і взимку додає мамі турбот та повноцінним коміром із закотом, який гарно виглядає, дає тепло, додає моделі довершеності, але... Саме цей конкретний хлочик, попри всі свої безцінні якості, має одну ваду - кожен довгий комір він закочує до самого тім'ячка, запевняючи, що він - "ніндзя". І ніякі прохання "бути чемним" або тихесеньке "привітайся з тьотею, я куплю тобі ту цукерку з шипучкою!" не допомогають. Хлопчик ходить, натикаючись на предмети, хлопчик викрикує "кі-яя" з-під  довгого коміру, хлопчик насолоджується життям.
Тож довелося викручуватися)).
Технічні подробиці: спиці 3,5 Knit Pro, пряжа сумська в 5 ниток. На проект витрачено 24 години неспішної медитації.

Читайте книгу - джерело знань

Скористуюся тим, що тимчасово профнепридатна та додам ще трошечки графоманії.

Отже - у житті кожної майже леді (та й з джентльменами таке трапляється) наступає момент, коли вона береться за спиці чи гачок. Виключень не буває, всі хоч раз та тримали у руках ці девайси. Правда, наркотична зваба їх на всіх діє по різному - одні отримують тяжку залежність з першої ж петлі, інші можуть протягнути рік-два та й зіскочити. Деякі відкладають інструмент у сторону після першого рядку і йдуть хильнути міцного - "не для моїх нервів така "розвага"", - кажуть вони. У всіх своя доля... Але поговоримо про тих, хто з першого разу і назавжди прикипає душою до цього безкінечного процесу Великої Трансформації.

Безумовно, перші роботи бувають неоковирні. Як правило, від того страждають найближчі родичі - чоловіки й батьки рідше, немовлята - набагато частіше. Ой, як часто я бачу на дитячих майданчиках дівчаток у "жахливих трояндочках" кислотного кольору. Окрема розмова про мереживні плаття гачком  без підкладу на п'яти- семирічних дівчатках, якщо ви мене розумієте...
Отож, безумовно, все, що "сплетене з душею" - це добре, це красивий слоган, це мімімі-ідея і всі ми розуміємо сакральність ручної роботи. Але вчитися, навіть у такій душевній справі, необхідно. Просто заради того, щоб підніматися щаблями профессіоналізму все вище й вище. А кому не треба вище, тому теж потрібно вчитися, бо хоч і плетеш з любов'ю, а що зробити, щоб полотно не косило, а комір на спині не сягав лопаток - потрібно знати. Задля естетики.
Вчитися майстерності не важко: достатньо бути питливим і вміти читати.
Ось маст хев для тих, хто вже допетрав, що з тенет пряжеманії йому не вибратися, залишається тільки вперто йти вперед:
 М. В.  Максимова "Азбука вязания"
Катарина Бусс "Волшебные клубки"
Елизабет Циммерман "Вязание без слез"
Барбара Уокер "Вязание сверху вниз"
Дві останні книжки не просто звичний посібник з. О ні - це вербальна насолода, за переклад маємо дякувати "Вязальщицы для вязальщиц". Оригінали також спокійнісінько знаходяться простим пошуком.
Бажаю приємного читання!

Знижка на шапку

Взагалі-то я не їжджу зустрічатися з клієнтами заради плетіння шапки. Ну, хоча б тому, що поїздка слякотним містом, у якому мер вирішив, що сніг мають підбирати з вулиць або волонтери, або Хрещені Феї - це не аби-яка радість. Та я зв'яжу ту шапку швидше, аніж доїду через все місто туди, а потім назад. Алгоритм такий: клієнтка  висилає мені на мейл фото вподобаної шапки/снуду/рукавичок, я прошу її зняту дві мірки - окружність голови та довжину від брови до маківки або ширину та довжину долоні, або ще якісь нескладні мірки і за тими мірками працюю.
Цей випадок був не такий: по-перше дівчина у слухавці дуже просила зустрітися особисто...
- Бачте, це у мене такий принцип, мені психологічно важко щось замовляти, якщо я не подивлюся у вічі майстрині.